Оу, привет, оленьки! Давайте сегодня поговорим об одном интересном приключении, которое случилось со мной прошлой ночью. Вы только представьте, как я смог закладки достать!
В общем, дело было так. Я уже давно чешу язык, чтобы взять товар на точке. Знаете, надо понимать, что я отличаюсь своим особым вкусом, когда дело доходит до выбора наркотиков. Но на этот раз я решил взять номер 1, ведь хотелось чпокнуться по-настоящему круто.
Я отлаживаюсь в ближайшую грязноватую переулочку, где, по слухам, воняет маджоном и амфой. Знаете, в моей голове уже картинки прочертились - как я улыбаюсь, достаю штрихы и радостно нюхаю. "Товар есть, брат?" - шепчет голос, который меня оборачивает. Я поднял глаза и увидел какого-то шрека, только вместо зеленой кожи он был действительно изжелтел. Очки на нем были темные, что даже солнечные лучи не пролезли бы сквозь. "Да, есть. Хочешь чуть-чуть? Но только по акции. Полцены для тебя, брат!" - отвечаю я, чувствуя, что мои нервы волнуются. "Полцены? Серьезно? Ребенок, ты уверен, что ты понимаешь, что ты продаете?" - спрашивает меня шрек, одновременно снижая свои очки и осматривая мои закладки.
"Ну да, конечно! Я не первый раз то делаю!" - решительно отвечаю я, пытаясь удержать желание герика у себя в руках.
Мы быстро меняемся деньгами, и я, чувствуя прилив адреналина, решаю причинить себе жестокию боль положительного опыта. Я решаю чпокнуться, так что держитесь! "Меня зовут Маджон. Ты понимаешь, что твое заставляет меня скрывать лицо?" - заинтересованно спрашивает Шрек, раскидывая свои пальцы на столетию. "Ну и что? Я же не знаю тебя, не можешь же ты быть полицейским?" - осмелеваю я отвечать смелым шагом. "Ты уверен в этом? Давай я бросаю кости, а если они выпадут на номер шесть - я тебя арестую!" - почти с уверенностью говорит мне Маджон. Но я не боюсь ни маджона, ни его костей.
И тут я решаю сыграть в эту игру, откидывая все свои опасения. Кости выпадают...ах, ах, как же я рад, что номер шесть лишь фигурирует в плохих комедиях! Меня покинула цельность, и я приступаю к делу. "Чувак, какой хороший герик у тебя! Он просто рвется наружу, чтоб мне снова его попробовать!" - я весь в восторге от адреналина в своей крови, так что даже не замечаю, как время летит. "Правда? А у меня вот что есть!" - Маджон, резко меняет мои мысли, доставая свою амфу из кармана. Я вижу себя, уже среди других маджонщиков, которые чпокнутся по полной программе. В общем, картину вы уже догадываетесь. Мы продолжаем от нее получать свой наслаждение. Чередуя герик и амфу, мы не замечаем, что время пролетает мимо нас. В один момент я оказываюсь в туалете, сидя верхом на унитазе.
Тут несчастный Шрек не смог сдержаться и сказал мне: "Ну ты дает, парень! Смотри, чтоб ты не свалился туда вместе с унитазом!" - и я уже слышу, как смех Маджона отражается в огромном зеркале туалета. "Не, не, все нормально! Я просто решил чпокнуться в таком экстравагантном положении!" - я никогда не ощущал себя таким настоящим клоуном, как сейчас. И вот так, оленьки, я вам рассказываю о моем незабываемом приключении, когда я купил кокаин, а потом уснул в туалете, сидя на унитазе.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
